Герої не вмирають (сценарій виховного заходу)


geroinevmyraut

geroinevmyraut

Скачати

Зал прибраний до свята Героїв. На центральній стіні великий вінок з жовто-блакитними стрічками, а зверху опускається Ангел. Збоку – прапор і герб-Тризуб. Під центральною стіною утворені східці, на яких горять лампади.

 

Під сумну мелодію заходять діти з лампадками і ставлять їх на східці, зупиняючись біля своїх стільців.

 

Ведуча перша: Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!

 

Ведуча друга: Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!

 

Перша дитина: І знову, в котрий це вже раз

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом’янути славний час,

Коли в офіру Батьківщині

Себе принесли кращі з нас.

 

Друга дитина:  Нема любові понад ту,

Що окропила кров’ю Крути,

І ту гарячу кров святу

Повік Вітчизні не забути.

 

Всі встають і співають гімн України.

 

Ведуча перша: Українська земля… Земля щедро полита кров’ю її синів. З нашої історії ми бачимо споконвічне прагнення українства до волі та незалежності рідної землі, неньки-України.

 

Ведуча друга: І сьогоднішній ранок-реквієм ми присвячуємо всім представникам славетного лицарського роду, гідним нащадкам великих прадідів, у чиїх жилах пульсує гаряча кров і дух героїчних запорожців.

 

Дитина: Було колись в Україні – ревіли гармати.

Було колись – запорожці вміли панувати.

Панували, добували і славу, і волю

Минулося… Зосталися могили по полю.

 

Ведуча перша: Україна! Країна смутку і печалі, краси і радості, різних звичаїв та обрядів, гучної української пісні, чарівної природи.

 

Ведуча друга: Це країна добрих, щирих, привітних, веселих і гостинних людей, які ніколи не поневолювали інші народи, а лише вміло захищалися від ворога.

Перша дитина: Україно! Ти – моя молитва,

Ти моя розпуко вікова.

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

 

Друга дитина: Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, ненько, горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.

 

Третя дитина: Лети, вітре, з полоиини

Та понад степами,

Рознеси ти нашу славу

Широко світами.

 

Виконується пісня «Це моя Україна»

 

Ведуча перша: Запорізька Січ! Козацтво – легендарне минуле українського народу, що упродовж століть протидіяло спробам турецьких султанів, кримських ханів, польської шляхти поставити український народ на коліна.

 

Виходять хлопчики-козаки.

 

Перший: Я – маленький козак,

Правда, люди, правда, так?

Буду швидше виростати,

Україну захищати.

 

Другий:  Гостра шабля при боку –

Вірна помічниця,

Допоможе козаку

З ворогом побиться!

 

Хлопчики виконують пісню «Хто я?»

 

Ведуча друга: Продовжили героїчну історію України Січові Стрільці, які мужньо боролися за її волю. Це були молоді хлопці. Кожен з них любив матір, рідний край, але понад усе бажав незалежності своїй Батьківщині.

 

Виходять троє дітей.

 

Перша дитина: Живи, Україно, живи для краси,

Для сили. для правди, для волі!

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі!

 

Друга дитина:  До суду тебе не скують ланцюги

І руки не скрутять ворожі.

Стоять твої рідні сини довкруги

З шаблями в руках на сторожі.

 

Третя дитина:  Стоять, присягають тобі на шаблях

І жити, і вмерти з тобою,

І рідні прапори в кривавих боях

Ніколи не вкрити ганьбою!

 

Виконується пісня «Там не горі, на Маківці».

 

Ведуча перша: Визначною сторінкою нашої історії є Українська Повстанська Армія. Це партизанський рух опору, який був добре організований.

 

Ведуча друга: Самовіддана боротьба воїнів УПА надовго залишиться в пам’яті народу. Ці герої-воїни за Українську Державність віддали своє життя без вагань.

 

Дитина: Вони у битві чесно полягли,

А іншого ні вибору, ні змоги.

Вони загинули, але перемогли,

Бо віддали життя для перемоги.

Живу їх пам’ять вік шануєм ми,

Увічнивши, як обеліск безсмертя.

 

Виконується «Карпатська легенда».

Ведуча перша: Бій під Крутами належить до однієї з найтрагічніших сторінок нашої історії. Під Крутами загинув цілий студентський Курінь – триста студентів – цвіт української молоді, цвіт української Нації. Трагедією було те, що під Крути пішли лише триста і лише молодь.

 

Ведуча друга: Гімназисти і студенти. Найстаршому 21 рік. А наймолодшим – 14-16 років. Вони пішли, щоб затримати ворога, який був майже під Золотими Воротами Києва… І полягли … Вони принесли в жертву Батьківщині своє молоде життя. Ця найтрагічніша сторінка стала нашою гордістю.

 

Виходять четверо дітей.

 

Перша дитина: На Аскольдовій могилі

Поховали їх –

Тридцять хлопців-українців,

Славних, молодих.

 

Друга дитина:  На Аскольдовій могилі

Український цвіт!

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

 

Третя дитина:  На кого посміла знятись

Зрадника рука?

Квітне сонце, – грає вітер

І Дніпро-ріка.

 

Четверта дитина: На кого завзявся Каїн?

Боже! Покарай!

Понад все вони любили

Свій коханий край.

 

Виконується композиція «Мальви».

 

Ведуча перша: «Здавалось би, доля нарешті подарувала нам унікальну можливість стати незалежною Європейською державою, але історія повернула ще одні Крути.

 

Ведуча друга: І знову молодь, студенти, школярі вийшли на майдан, вибираючи свою гідність. Нація потребує активності, єдності, самопожертви.

 

Перша дитина: Вставай, Україно, вставай!

Виходь на дорогу свободи,

Де грає широкий Дунай,

Де ждуть європейські народи.

 

Друга дитина:  Вставай, і кайдани порви,

Дай познак ясніший від грому

Що ти не рабиня Москви,

І нею не будеш ніколи!

 

Виконується «Пісня про Україну».

 

Ведуча перша: На майдані в Києві вже були перші жертви, чути було стогони поранених, але українці з рідкісною впертістю боролися далі. Ніхто не думав відступати.

 

Ведуча друга: Небезпека стала очевидною. Із останніх сил боронилася молодь від ворога, який розстрілював її на короткій дистанції.

 

Перша дитина: А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легкою, хоч майдан ридав.

І з кров’ю перемішана сльоза

А батько сина ще не відпускав!

 

Друга дитина:  Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник, молодий, вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній – сивий-сивий.

 

Третя дитина:  І рани їхні вже не їм болять.

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло,

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна Сотня в вирій полетіла…

 

Звучить пісня «Пливе кача», а на її фоні говорять ведучі.

 

Ведуча перша: Не плачте, мамо. Ваш син у Небесній Сотні. Вже не тече кров із ран Вашого сина. Не пече йому у грудях більше. Він стоїть на варті. По праву руку від Бога.

 

Ведуча друга: А по ліву – його побратими: Андрійки, Васильки, Іванки, Назари, Устими – ті, хто нині в Небесній Сотні. Не плачте, мамо. Дайте поплакати Україні.

 

Перша дитина: Сто життів – нанівець,

Швидше б кату – кінець

І початок новий Україні.

Без вагань і прикрас

Хтось вмирає за нас,

А точніше – за наше прозріння.

 

Друга дитина: Там де мир і тепло,

Їм би краще було,

Але доля героїв така є:

Вмить усе – шкереберть,

Перемога чи смерть.

Бо ж – до Раю рабів не пускають.

 

Ведуча перша: Не плачте, мамо! Ваш син ще прийде до Вас. Він прийде, коли Ви спатимете, і розкаже, як любить Вас…

 

Звучить пісня «Мамо, не плач».

 

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

 

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

Вже слово матусю не буде моїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько,

Розкажу, як мається в домі новім.

 

Мені колискову Ангел співає

І рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, тут сумно буває,

Душа за тобою, рідненька, щемить.

 

Мамочко, вибач за чорну хустину,

За те, що від нині будеш сама.

Тебе я люблю. І люблю Україну.

Вона, як і ти, була в мене одна.

Ведуча перша (на фоні музики): Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них, пісень за них доспівали.

 

Ведуча друга: Не плачте, мамо. Дозвольте поплакати світові. Весна вже на порозі.

 

Виходять троє дітей.

 

Перша дитина: Прийшла в нашу хату тривожна година.

Хай кожен збагне собі в безлічі справ:

Все треба зробить, щоб жила Україна,

Щоб ворог підступний її не здолав.

 

Друга дитина:  І хай доведеться колись недоїсти,

Чи буде в кімнатах поменше тепла,

Але не дамо ми лихим терористам

Чіплять в нашім небі чужого орла.

 

Третя дитина: В ці дні хай єднає нас думка єдина,

Ми зло в нашім домі долали не раз.

Все треба зробить, щоб жила Україна –

Приймаймо цей заклик, як Божий наказ!

 

Виконується пісня Т. Петриненко «Господи, помилуй нас».

Зал прибраний до свята Героїв. На центральній стіні великий вінок з жовто-блакитними стрічками, а зверху опускається Ангел. Збоку – прапор і герб-Тризуб. Під центральною стіною утворені східці, на яких горять лампади.

 

Під сумну мелодію заходять діти з лампадками і ставлять їх на східці, зупиняючись біля своїх стільців.

 

Ведуча перша: Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!

 

Ведуча друга: Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!

 

Перша дитина: І знову, в котрий це вже раз

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом’янути славний час,

Коли в офіру Батьківщині

Себе принесли кращі з нас.

 

Друга дитина:  Нема любові понад ту,

Що окропила кров’ю Крути,

І ту гарячу кров святу

Повік Вітчизні не забути.

 

Всі встають і співають гімн України.

 

Ведуча перша: Українська земля… Земля щедро полита кров’ю її синів. З нашої історії ми бачимо споконвічне прагнення українства до волі та незалежності рідної землі, неньки-України.

 

Ведуча друга: І сьогоднішній ранок-реквієм ми присвячуємо всім представникам славетного лицарського роду, гідним нащадкам великих прадідів, у чиїх жилах пульсує гаряча кров і дух героїчних запорожців.

 

Дитина: Було колись в Україні – ревіли гармати.

Було колись – запорожці вміли панувати.

Панували, добували і славу, і волю

Минулося… Зосталися могили по полю.

 

Ведуча перша: Україна! Країна смутку і печалі, краси і радості, різних звичаїв та обрядів, гучної української пісні, чарівної природи.

 

Ведуча друга: Це країна добрих, щирих, привітних, веселих і гостинних людей, які ніколи не поневолювали інші народи, а лише вміло захищалися від ворога.

 

Перша дитина: Україно! Ти – моя молитва,

Ти моя розпуко вікова.

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

 

Друга дитина: Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, ненько, горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.

 

Третя дитина: Лети, вітре, з полоиини

Та понад степами,

Рознеси ти нашу славу

Широко світами.

 

Виконується пісня «Це моя Україна»

 

Ведуча перша: Запорізька Січ! Козацтво – легендарне минуле українського народу, що упродовж століть протидіяло спробам турецьких султанів, кримських ханів, польської шляхти поставити український народ на коліна.

 

Виходять хлопчики-козаки.

 

Перший: Я – маленький козак,

Правда, люди, правда, так?

Буду швидше виростати,

Україну захищати.

 

Другий:  Гостра шабля при боку –

Вірна помічниця,

Допоможе козаку

З ворогом побиться!

 

Хлопчики виконують пісню «Хто я?»

Ведуча друга: Продовжили героїчну історію України Січові Стрільці, які мужньо боролися за її волю. Це були молоді хлопці. Кожен з них любив матір, рідний край, але понад усе бажав незалежності своїй Батьківщині.

 

Виходять троє дітей.

 

Перша дитина: Живи, Україно, живи для краси,

Для сили. для правди, для волі!

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі!

 

Друга дитина:  До суду тебе не скують ланцюги

І руки не скрутять ворожі.

Стоять твої рідні сини довкруги

З шаблями в руках на сторожі.

 

Третя дитина:  Стоять, присягають тобі на шаблях

І жити, і вмерти з тобою,

І рідні прапори в кривавих боях

Ніколи не вкрити ганьбою!

 

Виконується пісня «Там не горі, на Маківці».

 

Ведуча перша: Визначною сторінкою нашої історії є Українська Повстанська Армія. Це партизанський рух опору, який був добре організований.

 

Ведуча друга: Самовіддана боротьба воїнів УПА надовго залишиться в пам’яті народу. Ці герої-воїни за Українську Державність віддали своє життя без вагань.

 

Дитина: Вони у битві чесно полягли,

А іншого ні вибору, ні змоги.

Вони загинули, але перемогли,

Бо віддали життя для перемоги.

Живу їх пам’ять вік шануєм ми,

Увічнивши, як обеліск безсмертя.

 

Виконується «Карпатська легенда».

 

Ведуча перша: Бій під Крутами належить до однієї з найтрагічніших сторінок нашої історії. Під Крутами загинув цілий студентський Курінь – триста студентів – цвіт української молоді, цвіт української Нації. Трагедією було те, що під Крути пішли лише триста і лише молодь.

 

Ведуча друга: Гімназисти і студенти. Найстаршому 21 рік. А наймолодшим – 14-16 років. Вони пішли, щоб затримати ворога, який був майже під Золотими Воротами Києва… І полягли … Вони принесли в жертву Батьківщині своє молоде життя. Ця найтрагічніша сторінка стала нашою гордістю.

 

Виходять четверо дітей.

 

Перша дитина: На Аскольдовій могилі

Поховали їх –

Тридцять хлопців-українців,

Славних, молодих.

 

Друга дитина:  На Аскольдовій могилі

Український цвіт!

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

 

Третя дитина:  На кого посміла знятись

Зрадника рука?

Квітне сонце, – грає вітер

І Дніпро-ріка.

 

Четверта дитина: На кого завзявся Каїн?

Боже! Покарай!

Понад все вони любили

Свій коханий край.

 

Виконується композиція «Мальви».

 

Ведуча перша: «Здавалось би, доля нарешті подарувала нам унікальну можливість стати незалежною Європейською державою, але історія повернула ще одні Крути.

 

Ведуча друга: І знову молодь, студенти, школярі вийшли на майдан, вибираючи свою гідність. Нація потребує активності, єдності, самопожертви.

 

Перша дитина: Вставай, Україно, вставай!

Виходь на дорогу свободи,

Де грає широкий Дунай,

Де ждуть європейські народи.

 

Друга дитина:  Вставай, і кайдани порви,

Дай познак ясніший від грому

Що ти не рабиня Москви,

І нею не будеш ніколи!

 

Виконується «Пісня про Україну».

Ведуча перша: На майдані в Києві вже були перші жертви, чути було стогони поранених, але українці з рідкісною впертістю боролися далі. Ніхто не думав відступати.

 

Ведуча друга: Небезпека стала очевидною. Із останніх сил боронилася молодь від ворога, який розстрілював її на короткій дистанції.

 

Перша дитина: А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легкою, хоч майдан ридав.

І з кров’ю перемішана сльоза

А батько сина ще не відпускав!

 

Друга дитина:  Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник, молодий, вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній – сивий-сивий.

 

Третя дитина:  І рани їхні вже не їм болять.

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло,

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна Сотня в вирій полетіла…

 

Звучить пісня «Пливе кача», а на її фоні говорять ведучі.

 

Ведуча перша: Не плачте, мамо. Ваш син у Небесній Сотні. Вже не тече кров із ран Вашого сина. Не пече йому у грудях більше. Він стоїть на варті. По праву руку від Бога.

 

Ведуча друга: А по ліву – його побратими: Андрійки, Васильки, Іванки, Назари, Устими – ті, хто нині в Небесній Сотні. Не плачте, мамо. Дайте поплакати Україні.

 

Перша дитина: Сто життів – нанівець,

Швидше б кату – кінець

І початок новий Україні.

Без вагань і прикрас

Хтось вмирає за нас,

А точніше – за наше прозріння.

 

Друга дитина: Там де мир і тепло,

Їм би краще було,

Але доля героїв така є:

Вмить усе – шкереберть,

Перемога чи смерть.

Бо ж – до Раю рабів не пускають.

 

Ведуча перша: Не плачте, мамо! Ваш син ще прийде до Вас. Він прийде, коли Ви спатимете, і розкаже, як любить Вас…

 

Звучить пісня «Мамо, не плач».

 

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

 

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

Вже слово матусю не буде моїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько,

Розкажу, як мається в домі новім.

 

Мені колискову Ангел співає

І рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, тут сумно буває,

Душа за тобою, рідненька, щемить.

 

Мамочко, вибач за чорну хустину,

За те, що від нині будеш сама.

Тебе я люблю. І люблю Україну.

Вона, як і ти, була в мене одна.

 

Ведуча перша (на фоні музики): Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них, пісень за них доспівали.

 

Ведуча друга: Не плачте, мамо. Дозвольте поплакати світові. Весна вже на порозі.

 

Виходять троє дітей.

Перша дитина: Прийшла в нашу хату тривожна година.

Хай кожен збагне собі в безлічі справ:

Все треба зробить, щоб жила Україна,

Щоб ворог підступний її не здолав.

 

Друга дитина:  І хай доведеться колись недоїсти,

Чи буде в кімнатах поменше тепла,

Але не дамо ми лихим терористам

Чіплять в нашім небі чужого орла.

 

Третя дитина: В ці дні хай єднає нас думка єдина,

Ми зло в нашім домі долали не раз.

Все треба зробить, щоб жила Україна –

Приймаймо цей заклик, як Божий наказ!

 

   Виконується пісня Т. Петриненко «Господи, помилуй нас».

 

Сподобалась стаття? Поділіться у соціальних мережах:



Оцініть статтю:

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Еще нет голосов, оставьте первым)
Loading...
 

Вам також буде цікавим

Comments:

Залишити відповідь